Попри воєнний стан і нестабільну економіку, українські підприємці не зупиняють розвиток, а активно шукають нові напрями для інвестицій. Їхня діяльність охоплює технології, освіту, інфраструктуру, культуру, страхування та навіть ресторанні проєкти за кордоном. Як пише LIGA.net, редакція видання поспілкувалася з провідними представниками бізнес-середовища, щоб з’ясувати, як під час війни змінюються їхні інвестиційні стратегії та підходи до розвитку.
Освіта та інфраструктура як інвестиція у майбутнє
Підприємець Василь Хмельницький, засновник холдингу UFuture, фокусується на тривалих проєктах — індустріальному парку в Білій Церкві та технопарку UNIT.City у Києві. Його стратегія ґрунтується на розвитку секторів, що мають довгострокову цінність: освіта, інноваційні виробництва, транспортна й міська інфраструктура. Ідея полягає не в будівництві окремих об’єктів, а у створенні цілісного середовища, яке поєднує людей, знання та ресурси. Кожен проєкт розглядається через призму стійкості, окупності й користі для регіону, а не лише швидкого прибутку.
Поєднання традиційної нерухомості та цифрових активів
Українські інвестори дедалі частіше поєднують традиційні активи з технологічними напрямами. Яскравим прикладом такого підходу є бізнесмен Максим Кріппа, який реалізує стратегію комбінування комерційної нерухомості з кіберспортивними та медіапроєктами. У його портфелі — бізнес-центр “Парус”, готель “Україна”, кіберспортивна організація NAVI та студія трансляцій Maincast. Такий баланс між “матеріальним” і “цифровим” забезпечує гнучкість і допомагає мінімізувати ризики в умовах нестабільної економіки.
Серед потенційних напрямів розвитку розглядається створення спеціалізованих арен для міжнародних кіберзмагань, здатних залучати широку аудиторію. Водночас рішення щодо таких проєктів ухвалюються лише після детального аналізу, адже відсутність прогнозованої фінансової моделі або чіткого попиту може стати підставою для відмови від реалізації.
Іншуртех і культурна підтримка
Марина Авдєєва, співвласниця “Арсенал Страхування”, робить ставку на цифрові рішення у страховому секторі. Її проєкт Easy Peasy Insurtech пропонує формат оплати страхових послуг залежно від фактичного пробігу авто. Така модель стала актуальною після змін у поведінці клієнтів — частина українців працює віддалено або менше користується транспортом.
Паралельно бізнесвумен інвестує в нерухомість за кордоном і підтримує сучасне українське мистецтво — від купівлі робіт художників до фінансування культурних ініціатив. Такий підхід поєднує фінансову доцільність із соціальним впливом і сприяє розвитку іміджу українського бізнесу на міжнародному рівні.
Європейська експансія українського ресторанного бізнесу
Ольга Копилова, засновниця мережі “Чорноморка”, обрала шлях розширення за межі України. Вона відкрила ресторани у кількох країнах ЄС, зберігши контроль над усім процесом — від вилову морепродуктів до готових страв. Такий вертикально інтегрований підхід допомагає утримувати якість і водночас мінімізувати ризики, пов’язані з коливаннями на внутрішньому ринку.
Для ресторанного бізнесу географічна диверсифікація — це спосіб забезпечити стабільність і створити базу для майбутнього повернення в українське середовище вже з новими стандартами обслуговування та управління.
Інвестиції у знання та фінансові ринки
Тимофій Милованов, президент Kyiv School of Economics, вважає найціннішим активом знання. Він інвестує не лише у навчальні програми, а й у фондовий ринок США — зокрема, в індексні фонди S&P 500 і акції Tesla та Nvidia. Такі вкладення виконують роль хеджування ризиків, адже внутрішній ринок поки що залишається нестабільним.
Паралельно Милованов розвиває освітні ініціативи, спрямовані на формування нового покоління фахівців, які зможуть брати участь у повоєнній відбудові України. Він переконаний, що людський капітал — це основа економічного зростання у будь-яких обставинах.
Локальні медичні активи та приватизаційні проєкти
Керівник компанії “Медтехника” Олексій Давиденко орієнтується на регіональні інвестиції. Його компанія викуповує медичні об’єкти на державних аукціонах, у тому числі в прифронтових областях. За останній рік мережа розширилася на третину, а виробничі можливості зросли майже вдвічі.
Ця стратегія базується на попиті, який зростає в умовах війни: потреба в медичному обладнанні та сервісах стабільна, а значення галузі лише зростає. Для бізнесу такі активи — не просто прибуткові, а й соціально значущі, адже забезпечують населення базовими послугами навіть у кризових регіонах.
Загальні тенденції
Українські бізнесмени демонструють схожу логіку дій:
- Зміст важливіший за масштаб. Інвестори шукають не гучні проєкти, а ті, що мають продуману модель і створюють додану вартість.
- Диверсифікація — ключ до стабільності. Пошук різних типів активів і присутність на кількох ринках допомагають утримувати баланс і захиститися від раптових змін.
- Технології як прискорювач. Іншуртех, кіберспорт, освітні платформи — усе це інструменти, які дозволяють швидше реагувати на потреби ринку.
- Соціальний компонент. Інвестиції в освіту, медицину, культуру чи міські простори вже сприймаються не як благодійність, а як частина довгострокової стратегії розвитку країни.
Виживання через зміст: як бізнес вибудовує нову економіку
Попри невизначеність, український бізнес поступово адаптується до нових умов. Замість короткострокових прибутків підприємці роблять ставку на системні зміни, що здатні дати ефект через кілька років. Інвестиції зосереджені на реальних потребах — від охорони здоров’я до освіти, а нові бізнес-моделі формуються з урахуванням технологічної трансформації.
Сучасна економіка змінюється разом із людьми, які приймають рішення. І навіть у час війни інвестори доводять: розвиток можливий — якщо діяти раціонально, диверсифіковано й із розумінням, що кожна гривня може працювати не лише на прибуток, а й на відновлення країни.
